Футбол, сміття і Янукович

Майже правда про нічний візит президента України у Старий Самбір

Старий Самбір відсвяткував День міста. Стільки людей міський футбольний стадіон не бачив вже давно. Не те, щоб програма заходів була такою цікавою – радше навпаки. Єдине, що привабило кілька тисяч старосамбірського люду – футбольний матч між ветеранами київського “Динамо” і старосамбірського “Прикарпаття”. Та й це – далеко не заслуга місцевої влади. Василь Рац, Олег Саленко, Віктор Хлус, Володимир Безсонов, Віталій Косовський та інші екс-футболісти “Динамо” – приїхали в Старий Самбір у рамках передвиборчої кампанії одного з кандидатів у народні депутати. Не завадило святу й те, що у неділю в Україні відзначали День пам’яті жертв політичних репресій.

Не знаю як досвідченим прихильникам гри, а мені як уболівальникові-аматору часто нудно дивитися футбол. А за участі української збірної – ще й сумно.

Приблизно такі ж відчуття були і на старосамбірському стадіоні. І я кажу не про видовищність чи якісь інші параметри, за котрими спеціалісти визначають поняття “якісний футбол”. Ідеться навіть не про майстерність окремих гравців чи зіграність команд. Йдеться про ставлення динамівців до гри. Якщо старосамбірські ветерани мали хоча б якийсь стимул перемогти (що не кажіть, але не кожен день можна пограти проти володаря “Золотого бутса”), то столичні футболісти демонстрували неприхований “пофігізм” до того, що відбувається на полі. Як сказали б футбольні коментатори, київські динамівці “на класі” забили три голи. “Старий Самбір” постарався – і відповів теж трьома. Можна було б написати: “Матч завершився бойовою нічиєю”, – але від гіперболізації нині відмовимося. Просто нічия.

Значно цікавіше дійство відбувалося на трибунах стадіону.

Глядачі обговорювали відсутність на полі Леоненка і Кернозенка, їли “сємкі”, спльовуючи лушпайки собі під ноги, та інтенсивно споживали спиртні напої.

Ймовірно, це були не ті спиртні напої, про заборону вживання котрих ішлося в офіційних програмках заходу. Швидше за все, це були і не ті алкогольні напої, які заборонено вживати у громадських місцях – адже правоохоронці, котрі були присутні на стадіоні, ніяк на це не відреагували. Щоправда й самі у розпиванні помічені не були – що незмінно тішить. А ще людям було однаково, хто і що говорить з імпровізованої сцени: чи то акустика підвела, чи український народ виробив імунітет до прихованої реклами...


Найцікавішу ж “акцію” Дня міста можна було побачити на ранок наступного дня. Хоч це і не дійство, а скоріш статична картина: засмічене пластиковою тарою поле, купи лушпиння від “сємок”, розбиті та недопиті пляшки з-під алкоголю й купи іншого неліквідного сміття.

Там же, на стадіоні у закутку, скромно стояла майже порожня урна для пластикових пляшок, безнадійно чекаючи на увагу вболівальників.

І як останній цвях у домовину свята – самотньо висіли на стовпах плакати, в яких аноніми просили гостей та жителів Старого Самбора не смітити.

Хоча, якщо відверто, думаю, це Янукович на своєму гвинтокрилі прилетів у Старий Самбір, і разом з Азаровим “нагадили” тут нам на стадіоні. От покидьки!

Так і живемо...

Роман Рак, газета "Коловорот"