Протест за гроші

26 січня 2012 року, "Коловорот" № 58

Українські політики – дивні створіння. Вони професійно навчилися: говорити одне – і водночас робити протилежне. Професійні політики (читай – нездари) з екранів “зомбоящиків” розповідають народові про те, як вони ратують за громадянське суспільство та скільки вони зробили, аби воно нарешті з’явилося і в Україні. А тим часом, вони ж абсолютно неспроможні зібрати бодай 2 тисячі людей на мітинг, при цьому не заплативши кожному принаймні по 50 грн. Таким чином наші політики власноруч знищують зародки громадянського суспільства, котре всупереч їхнім діям усе ж розвивається. Хоча й доволі мляво.

Утрачені можливості

19 січня 2012 року, "Коловорот" № 57

Українці дивні. Інколи мені навіть здається несправедливим те, що ми живемо на території сучасної України. Фігурально висловлюючись – ми просто продукти переводимо. А буквально – нехтуємо усім, що маємо. І навіть більше: паразитуємо на тому, що дав нам Бог, часто знищуючи усе, до чого торкаємося.

Яйцем по біг-морді

12 січня 2012 рік, "Коловорот" № 56

Курячі яйця, шприц, фукорцин і пластилін. Це все, що необхідно, аби заляпати репутацію президента Януковича. Свого часу ми з друзями робили такі акції у Львові. Спершу – з плакатами Литвина про стабільність, згодом – із плакатами Тимошенко про те, що вона – це Україна. Брали яйця, шприцом витягували вміст і ним же натомість заливали фукорцин, зеленку чи чорнило. Дірку заліплювали пластиліном – бомбочка для біг-морди готова.

Історія справжнього чоловіка

5 січня 2012 року, "Коловорот" № 55

Останнім часом, у зв’язку з одним невеликим побіжним проектом, довелося наслухатися багато про те, кого українці вважають справжнім чоловіком. У результаті – образи, звісно, переважно навіяні телебаченням, кіно, літературою, спортом… Жінки старшого віку згадують про бравих військових чи героїв Бельмондо і Делона. Для молодшого покоління це можуть бути брати Кличко, Джеймс Бонд у виконанні Деніела Крейга, а для когось – навіть Саша Бєлий із «Бригади». Часто звучить фраза, що «справжній чоловік тільки той, хто служив». Рідше, але не вельми рідко, згадують про фінансовий успіх.

Мить, яка вирішує усе

29 грудня 2011 року, "Коловорот" № 54

У кожного в житті є мить, яка вирішує усе. Мить, коли ми приймаємо рішення і, притримуючись його, кардинально міняємо життя. Такі моменти, незалежно від того, хороший чи поганий у них кінець, запам’ятовуються нам назавжди. Це хвилини, коли ми стаємо людьми здатними на вчинок. Це час, коли страх і лінь зазнають нищівної поразки. Стан, коли пиха нарешті поступається місцем самоповазі.

Свято без кінця

 22 грудня 2011 року, "Коловорот" №53

Думаю, більшість чули приказку про свято, яке колись завітає і на нашу вулицю. От у мене таке враження, що до нас Воно завітало уже давно. Більше того, тут на українській вулиці у Свята стався приступ географічного кретинізму. Дезорієнтоване Свято уже майже оклигало і хотіло йти далі – до когось іншого. Але українці скористалися тимчасовим помутнінням розуму та застовпили Свято навіки. Із того часу українські будні мало чим відрізняються від бразильського карнавалу.

Лист до Яреми

8 грудня 2011 року, "Коловорот" № 51

“Важка і терниста дорога воїнів,

вузька й кам’яниста – дорога святих.
А широка і чиста – шлях у безвістя,
тих, хто відрікся мертвих своїх...”
Гурт “Чур”

Бути хрещеним батьком – дуже відповідальна справа. Такого висновку я дійшов, коли нещодавно вдруге ним став. Не знаю, як у вас, а у мене в такі хвилини виникає питання: «Чи правильний вибір зробили батьки немовляти?» Тому моя підготовка до хрестин набула форми копирсання у власній свідомості в пошуках відповіді на питання типу: чому я? Чим зможу допомогти? Який приклад покажу?

День свободи для кріпаків

1 грудня 2011 року, "Коловорот" №50

Давно хотів спитати Віктора Андрійовича: як йому спиться? Чи, бува, жахіття які не сняться? Ну, там, що біло-голубі до влади прийшли, що помаранчеву команду садять до цюпи. А ще цікаво: як там бджоли. Чи ладний мед того року? Як ремонти в новому карпатському маєтку? Якими руками будується? Чи часом не тими, що ніколи не крали?

А ще хотів спитати: як здоров’ячко? Чи не гикається раптом? Чи людські прокльони карму не зіпсували? Може, яке яйце відкачати треба чи віск злити?