8 грудня 2011 року, "Коловорот" № 51

Андріїв день – 13 грудня – славиться багатьма народними традиціями. Історично склалося так, що саме із цим днем українські селяни пов’язували найбільш містичні та загадкові прикмети. Святкові вечорниці, де дівчата ворожили собі на долю, були популярними чи не у всій Україні. А от конкретно у нашому районі зі святом Андрія асоціювалися… збитки.
Сьогодні молодь дещо менше дотримується цього колоритного звичаю, тому «Коловорот» зібрав найцікавіші пригоди збиточників.

Отож, сільські парубки вирушали пізно увечері до дворів, де мешкали молоді дівчата та робили там невеличкі збитки. Так, для сміху. Із часом традиція дещо втратила своє первинне значення, але основний зміст залишився – у Андрієву ніч треба робити збитки.

Ось що пам’ятають наші читачі:
Пані Ганна, 53 роки: «Йой, та хлопці бувало таке витворяли, що зранку було страшно вставати та на вулицю виходити. За молодості, звичайно, цікаво було. Бо кожна дівчина хотіла, аби парубки саме біля її хати збиткували. Це було повагою, ознакою того, що дівчина подобається хлопцям. Та по-іншому думали наші батьки, котрим ті збитки ну зовсім не подобалися. Найпопулярнішим було – зняти хвіртку і викинути її куди подалі. Можна й не нести далеко – та тоді треба було сховати у якесь несподіване місце».

Дмитро, 25 років: «Так, знімати брами вміли усі. Але то нецікаво. У нас був односельчанин, котрий усіх, так би мовити, «діставав». Любив молодих повчати, завжди якісь претензії мав до когось. Ну з ніким мирно не жив. То ми підкралися серед ночі, вкрали з його подвір΄я  воза і витягнули його на сусідський виноградник. Той бідолаха мусів зранку просити чоловіків, аби допомогли йому зняти, бо сам не давав ради. От вже було сміху на все село. Провчили ми його трохи.

А коли ще меншими були – то любили йти зранку на Андрія в школу. Ідеш по селі та регочеш із того, що старші хлопці наробили».

Пані Катерина, 36 років: «Та ті хвіртки і вози – ніщо у порівнянні з тим, що одного разу зробили хлопці в селі моєї знайомої. Із занедбаного подвір΄я, де ніхто не мешкав, украли старий дерев΄яний туалет та поставили його на автобусній зупинці. Написали зверху крейдою «КАСА». Усі люди тоді ходили на те чудо дивитися.

А так, то пригадую хіба, як на стінах будинку могли щось написати. Недавно чула, що сучасні юнаки взагалі балончиком вікна чи стіни розфарбовують. Ну, як на мене, це занадто».

Записала Тетяна Михаць