22 грудня 2011 року, "Коловорот" № 53
Для когось риба – це смачна їжа. Для інших – хобі. Найосвіченіші можуть згадати, що ще – це символ ранніх християн і самого Спасителя. Проте, існує категорія людей, для котрих риба – це гроші, часто незаконні. Руки у цих людей, зазвичай, не лише у риб’ячій крові.
Рибне браконьєрство є надзвичайно успішним “бізнесом”. Зрозуміло, що самі браконьєри є далеко не єдиними гравцями у цій справі. У них є свої “чорні” ринки, “охоронці” та “куратори”. І завжди, завжди ця тема була під табу. Найкраще – нічого не робити, а службам, котрі мають здійснювати контроль, стежити за порядком у цій галузі – нічого не помічати, але не безкоштовно, звичайно.
Найгірше вдавалось не помічати цю вакханалію регіональному представникові Всеукраїнської громадської організації “Громада рибалок України” Володимирові Ткачику. Він регулярно їздив у рейди, знімав браконьєрські сітки, публічно ганьбив керівника львівської рибінспекції пана Германа та природоохоронного прокурора пана Гринкевича. Не боявся – йшов проти злочинної системи. І що він отримав? Відбиті нирки і селезінку, чотири зламані ребра та проламаний череп. 2 грудня о 18:30 двоє невідомих хотіли позбавити природоохоронця життя, зупинивши його на дорозі у м. Червоноград. Зрозуміло – дуже сумнівним виглядає припущення, що цей зухвалий напад на громадського діяча не пов’язаний із його активною життєвою позицією.
Але чому всі мовчать? Декілька публікацій у електронних ЗМІ – оце й усе. Натомість, вся Україна обговорює, яка у Юлі температура і чи не почалась, часом, у неї депресія? Навіщо це все нам? При усій повазі до Юлії Володимирівни – вона не герой та не мученик. Вона мільярдер і ляльковод. Герої – поруч. Це той самий Володимир Ткачик. У нього немає соратників-товстосумів, власного фан-клубу і милого білого тигреняти. Але він пролив свою кров за принципи та власну позицію. Він робить те, чого не готові робити ми. “Покотити бочку” на когось сидячи у кухні – це будь ласка! А от, бодай, сміття винести з-під хати – це нам непосильно.
Думаю, Господь посилає приклади, над котрими варто задуматися. Ми живемо в краю Олекси Довбуша та Січових Стрільців. Пора брати приклад.Тимур Бедернічек
Немає коментарів:
Дописати коментар