Спецоперація: «Ой, смереко!»

Журналісти «Коловороту» перевірили, чи спіймають їх зі зрубаною ялинкою

22 грудня 2011 року, "Коловорот" №53

Одразу потрібно сказати, що ялинка – наш основний інструмент у проведенні експерименту – буде купленою і матиме усі документи на її придбання у ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» та електронний чип, за котрим можна визначити, у якому регіоні і в якому лісництві дерево вирубане, його сорт та якість. Ми знаємо, що перевезення або продаж ялинок без цього маркування вважається браконьєрством. Тому покарання за те, що ми погуляємо з легальною ялинкою по лісі та Старому Самборі, сподіваємося, нам не «світить».

Місія 1. Купити

Перша перешкода виникла відразу – під час купівлі ялинки (не ялинки, правда, а смереки, але якось усі звикли називати новорічне деревце ялинкою). Виявилося, що купити деревце за тією ж схемою, що в магазині ковбасу, не можна. У Стрілківському лісництві ялинок не було, хоча головний лісничий Василь Височанський запевнив нас, що у кожному з десяти лісництв Старосамбірщини уже з 12 грудня заготовлено поки що по 20 ялинок на продаж.

Тоді ми подзвонили до ЛМГ у Старому Самборі, щоб запитати, як купити ялинку. Представник ЛМГ розповів, що всі чипи, котрі кріпляться на дерева, зараз містяться в  адміністративному комплексі – їх потрібно спочатку передати до Стрілок, аж тоді ялинку можна буде продати. Та все ж ми вирушили до адмінбудівлі, щоб дізнатися, як же купити ялинку.

Спочатку нам довелося написати заяву в одному кабінеті, тоді в іншому оплатити 51 гривню і 10 копійок за метрову смереку (на зрубування ялиць накладено десятирічний мораторій), а у третьому – почекати на документ, за котрим наступного дня повинні забрати дерево у лісгоспі.

Місія 2. Винести з лісу

Наступного дня, після того, як ялинка була успішно забрана зі стрілківського лісництва, ми взяли курс на ліс. Чому? Хочемо перевірити, чи можна безкарно винести з лісу зрубану ялинку. Роль зрубаного у лісі деревця гратиме наша, позначена спеціальним чипом і відповідно задокументована, смерічка. Сподіваємося натрапити на якийсь патруль – ну, хоча б зовсім малесенький…

А нема. За дві години наших лісових мандрів по мокрому снігу ніхто нас не спіймав, не оштрафував за «зрубану» ялинку. Ми, звісно, розуміємо, що коли додати усю площу лісів Старосамбірщини і розділити її на всіх правоохоронців та лісників, задіяних у рейдах, то вийде дуже велика ділянка. Але на душі чомусь сумно…

Місія 3.Доставити в райцентр

Не натрапивши ні на кого у лісі – веземо нашу міцно прив’язану до даху автомобіля смерічку до Старого Самбора. І аж тут – перша «облава». На «КП» (роздоріжжі між дорогами на Самбір та на Хирів) нас зупинив пост працівників лісництва. Лісники нас побачили здалеку і почали махати руками, щоб ми зупинилися. Тоді попросили показати документи на дерево, що ми чемно й зробили. Не знайшовши жодних порушень, патруль відпустив нас, побажавши щасливої дороги. 

Отже, йдемо далі за планом. Тримаємо курс на середмістя. Прогулюючись тротуарами, помітили, що перехожі звертають увагу на наш «багаж», переважно мовчки, але дехто попереджав, щоб ми часом не потрапили до рук міліції. Якби вони знали, що це наше найпалкіше бажання на сьогодні!

Місія 4. «Нарватися»на міліцію

Зрештою,  вдаємося  до останнього кроку – дефіле під стінами райвідділу міліції. Може тут нас теж зупинять? Прогулюємося повз відділок – реакції ніякої. Чи то міліції байдуже, чи не бачить, а може – ми не схожі на ялинкових браконьєрів? Але знайомий, котрого ми зустріли дорогою, підказав, чому міліціонери нас ігнорують. Справа у тім, що саме в цей час у міському Будинку культури проходили урочистості з нагоди Дня міліції. Ми вдалися до відчайдушного кроку – піти просто під стіни Народного дому, де зібралися чи не всі міліціонери району. І таки не залишилися без нагороди: до нас підійшли кілька правоохоронців та попросили пройти у райвідділ. Правда, чомусь забули відрекомендуватися…

Місія 5.Довести правоту

Далі нас, потенційних правопорушників, запросили до приймальні, де перевірили наші та ялинчині документи і попросили почекати на представника лісгоспу, котрого тим часом викликали. Тоді записали наші дані, номери телефонів. Через хвилин 10 прибув представник ЛМГ Тарас Войтків, як він відрекомендувався, та, перевіривши усі документи на смерічку, підтвердив законність нашого багатостраждального деревця. Пан Тарас зізнався, що наш випадок – перший цього року виклик до райвідділу з подібною метою, але ближче до свят таких ситуацій побільшає. Також він порадив у випадку затримання зателефонувати на короткий номер: 236, за котрим можна буде звірити номер на чипі.

Отже, тішить, що зовсім не так легко, як комусь здається, зрубати ялинку, принести додому чи продати. За короткий час ми потрапили до рук лісників та правоохоронних органів. Якби ялинка була самовільно зрубана – нас би двічі оштрафували на 275 гривень. А купили деревце, нагадаємо, усього за 51 гривню 10 копійок. Висновок – краще придбати легальне новорічне деревце у лісників.

Галина Антошик, Богдан Гурин