Новини з болота №1

15 грудня 2011 року, "Коловорот" № 52

Не думай про Росію “звисока”

Хто б сподівався? Росіяни – ці шукачі «доброго царя» і «сильної руки» – влаштували щось схоже на революцію. Так – не надто масово, так – в основному в Москві та Петербурзі, але все ж хто сподівався на таке від них? 70 тисяч на Болотній площі – це для Москви насправді багато. Адже й на таку кількість ніхто не очікував.

Інша річ, що навряд чи чогось суттєвого вдасться досягнути російським опозиціонерам цими мітингами. Не надто вони організовані, не мають спільної мети, не мають одного лідера. Та й загалом – окрім мирних стрічок (у нас – помаранчевих, у росіян – білих) нагадують «помаранчеві події» хіба тим, що територія теперішнього Майдану, на якому відбувалися українські протести, колись давно називалася «Козячим болотом».

Утім, на мій погляд, взагалі було б помилкою вважати, що російські події є повторенням України-2004. У найкращому разі це може бути 2001 рік. Адже тоді в нас також об’єднувалися комуністи з націоналістами, ліберали, соціалісти… І теж не було ні одного лідера, ні чіткого бачення того, що далі. Та насправді, не було тоді можливості перемогти – ніяк. Але саме у той час було закладено ґрунт для наступних подій. Які, хто б що не говорив про поразку, все ж зробили відбиток на українському суспільстві. І колись, хочеться вірити, таки дадуть результат.

Хочеться вірити і в те, що дадуть результат події у Росії. Адже за такого керівництва, яке є зараз в Україні, мати в сильного сусіда керівником розумного, але максимально цинічного Путіна – це як бомба з годинниковим механізмом. Та хай навіть його не усунуть від влади. Нехай він трохи перелякається свого ж народу і, замість пошуку ворогів назовні й тиску на сусідні держави, хай краще вирішує реальні проблеми, що є всередині Росії. Навіть це дасть нам трохи часу та свіжого повітря, аби самим, без «допомоги» ззовні, розбиратися з тим, як нам будувати Україну. 

І нехай допоможе нам Бог. А отже – хай допоможе Бог вільним людям Росії.

Йолки

Дивують, до речі, не тільки росіяни. Дивують і українці. Насамперед ідеться про людей із Донбасу. Чи хтось чекав такої впертості від протестувальників у Донецьку, де ніби влада перемила всім мізки так, що не залишилося нічого від бажання свободи? Але ж ні – стоять, голодують, виходять на вулиці. Розвіюють стереотип про мовчазний натовп, котрий зробить те, що скажуть «дяді з телевізора».

Дійшло до того, що донецькій владі довелося вигадувати нові способи боротьби з акціями протесту. Від способу, який вибрали, не знати, що робити спершу: чи сміятися з недолугості чиновників, чи плакати від того, що таке «горе» пробирається в нас у високе керівництво. Адже всі місця, де можна розбити намети для пікетування органів влади, у Донецьку засаджують ялинками. Чи, як полюбляє казати найвідоміший уродженець Донбасу, – «йолками». Екологи, звісно, мають тішитися. Адже площ у Донецьку багато – отже місто суттєво озеленять.
От тільки ж самій місцевій владі варто замислитися. Гляди, народ згадає, що вихідці з Донбасу тісно товаришують не лише з «йолками», а ще й з вінками…