29 грудня 2011 року, "Коловорот" № 53
«Коловорот» продовжує розслідування щодо невідомої речовини, якою палили в котельні №1, що на вул. Проектній у Старому Самборі. Цього разу ми розпитали чиновників, хто і чому розпорядився купити новий котел для твердого палива, завезти паливо, та чому після цього почалися численні перевірки підприємства.
«Коловорот» запитав тих, хто має відношення до заміни котла та завезення палива чорного кольору із запахом нафти у котельню №1, що на вул. Проектній у Старому Самборі. Запитували: “Хто і чому розпорядився купити новий котел для твердого палива, завезти паливо, та чому після цього почалися численні перевірки комунального підприємства?”
Нагадаємо, минулого місяця в котельні на вулиці Проектній у райцентрі почали палити тирсою, змішаною із відходами від переробки нафти. Проте дуже швидко припинили, оскільки люди почали скаржитися на сморід і сажу в повітрі.
Роман Батючок,
перший заступник голови Старосамбірської райдержадміністрації:
«Що стосується того, що було завезено, то я команди такої не давав. Бо уже коли паливо завезли і розвантажили – аж тоді мені довели до відома. Наскільки я знаю – то є тирса, перемішана з відходами від нафтопереробки. Треба, щоб Микола Кішик дав вам копію сертифіката відповідності, де написана його назва, склад, чи воно придатне для спалювання. Із заміною котлів також не так. Був у адміністрації той самий керівник комунального підприємства і просив, щоб адміністрація посприяла тому, щоб вони поміняли котел газовий на котел для твердого палива. При розрахунках собівартості однієї гігакалорії тепла, основним компонентом є паливо. Щоб отримати 1 гігакалорію від спалювання газу, то, при нинішніх цінах на газ, треба заплатити 570 гривень. А якщо палити дерево – 200 гривень. Різниця тільки на одній гігакалорії величезна.
Разом із котлом було привезено 5 мішків того палива. Пан Кішик запалив його і запросив голову адміністрації та мене. Ми приїхали, а він каже, що воно горить краще, ніж вугілля. Потім дзвонить і каже, що вони привезли 10 тонн чи скільки. Після того починається “коломийка” – багато сажі. Ну ти запалив – подивився.
Ми обома руками були за зміну котла, але «Теплокомуненерго» є комунальним підприємством, і ми не можемо йому купувати котел. Єдине – ми могли посприяти.
Комунальне підприємство є власністю міськради – тому всю відповідальність несе міська влада. Особисту відповідальність за діяльність КП несе його директор. На котел усі документи і накладна були. Всі інші документи, які давали право ввести котел в експлуатацію, спалювати дрова – це питання мав закрити керівник підприємства. А той котел був привезений хтозна коли ще, і до сьогодні це питання вирішеним не є. Але тим не повинна займатися райдержадміністрація, бо якщо будемо займатися ми, то постає питання: “За що отримують зарплати вони там усі разом взяті?”
Кішик організував нам таку ситуацію: були старі тарифи, тоді підняття цін на газ – виставляють тарифи нові, але тільки для бюджетної сфери. Ми поставили таку умову: ми погодимося на ціну, яка буде обґрунтованою. Він дав чотири різні обґрунтування однієї ціни. То так крутив, то сяк, і докрутилося до того, що ми змушені були матеріали скерувати в райвідділ міліції для перевірки. І вона дала плачевний результат – ціна на тепло була завищена. Якщо взяти той котел, що на Проектній, то він уже працював на дровах, а в ціні вказувалося, що на газі. А котел, що стоїть за міськрадою в нього узагалі на обліку не стоїть. Половину його ціни заплачено, а половину – ні. А що найцікавіше – повну вартість котла він включає в інвестиційну програму».
Іван Грись,
міський голова Старого Самбора:
«Теплокомуненерго» є на госпрозрахунку, тому не питає у міськради що купувати, де і скільки. Міськрада тільки затверджує тарифи та слухає звіти про роботу. А у внутрішню частину господарства ми не втручаємося.
Щодо котла і палива – з боку РДА не було вказівки купувати те чи інше. Було сприяння. Але це сприяння було таке: запросили Миколу Васильовича й сказали, що прийде дешеве паливо.
Щоб установити ціну на тепло – треба провести розрахунки. Коли тарифи розробляють, їх подають на рецензію в антимонопольний комітет, інспекцію контролю за цінами у Львівській області. Після того, як приходять звідти висновки – тарифи даються на затвердження міській раді. Коли це все обґрунтовано, то ціна встановлюється. Коли в 2011-му році затверджували ціни на тепло в міськраді, депутати одноголосно проголосували за нові тарифи, але вони були не для населення, а для бюджетних установ. Коли держава підвищила на 54% ціну на газ – постало питання про використання альтернативного дешевшого тепла. Хоча жителям нашого міста усе одно, бо майже всі з них мають пільги на газ. Котельня на Проектній опалює 10 квартир, решта – поліклініка, дитячий садок, суд, фінвідділ, бібліотека. А по бюджетних установах це вдарило. Тому РДА в свою чергу почала тиснути на Миколу Васильовича: казали, що не будуть мати можливості заплатити за тепло. «Теплокомуненерго» хотіло допомогти зекономити гроші – і що то дало? Дало конфліктну ситуацію.
Отак, хотіли допомогти держбюджету, хоч не треба було того робити. Краще б ми наполягали на своєму: «Палимо газом – і крапка!» Не було би сьогодні тої історії. Держава, що закуповує 40 мільярдів кубометрів газу, конче знайшла би тих 4-5 тисяч кубометрів на вулицю Проектну».
Микола Кішик,
директор КП «Теплокомуненерго»:
«Заступник голови адміністрації порадив мені той котел і допоміг його купити. Є постанова Кабінету Міністрів про скорочення споживання газу. Ми скоротили у два рази та ще й дістали по шапці. Мали завдання не дозволяти рости тарифам, здешевити паливо – тому використовували це паливо. Здешевили тариф на 100 гривень. Ціна за 1 гігакалорію у нас була найменшою в області. Почалися перевірки – міліція, КРУ, фінуправління. Усі перевіряли, чи тарифи обґрунтовані, хоч вони були погоджені з інспекцією контролю за цінами.
Котел і паливо нам привезли з Монастирищенського заводу. Організація займається на техногенних аваріях збором розливів нафти і робить із цього паливо. Вони дали його нам спробувати – якщо усе піде добре, то РДА дозволить збудувати тут завод із виготовлення цього палива. Ми ні копійки не перераховували за це паливо, взяли тільки спробувати, чи приживеться у нас. Не прижилося».
Галина Антошик
Немає коментарів:
Дописати коментар